Пам’ять про героя не згасне у наших серцях…

11 жовтня з сумом та скорботою ми згадували про нашого героя – Василя Івановича Кобернюка… Сьогодні йому виповнилося б 34 роки. В цей день ведучі провели ряд екскурсій біля куточка пам’яті ,розповідаючи про цікаві факти життя :зростав він у звичайній сім'ї разом з двома братами, закінчив Ізяславську ЗОШ I – II ст. №4 в 1999році.

Через свою щиру вдачу мав багато друзів, завжди усім приходив на допомогу, любив свою сім'ю, а найбільше - маму.

У червні 2002 року був призваний на строкову службу, а в жовтні 2003 перейшов на військову службу за контрактом до в/ч А 0553 м. Хмельницький. Ще під час строкової служби заслужив авторитет та визнання у товаришів, тому був призначений командиром відділення.

У 2010 році перейшов служити до ЗВК №58 в рідне місто на посаду молодшого інспектора відділу охорони. Але завжди казав, що така служба не для нього. В душі він залишався десантником. Про це говорили і його численні друзі і знайомі. Ще перебуваючи на службі у Хмельницькому він вирізнявся гарними фізичними можливостями. Худорлявий, але міцний, він долав численні перешкоди, у повному бойовому спорядженні міг пробігти не один десяток кілометрів. Йому, в порівнянні з іншими , це давалось надто легко. Василеві ближче були стрибки з парашутом, різноманітні військові маневри, тому ще взимку він знову заговорив про повернення до спецназу. Коли навесні в нашій державі розпочалась війна, його бажання стало ще міцнішим. Керівництво ЗВК № 58 так просто не хотіло відпускати Василя, адже такі люди потрібні скрізь. Він мав численні спортивні досягнення, на базі установи сформував одну з найміцніших футбольних команд, був гравцем футбольної команди « Горинь», де захищав честь району в обласному чемпіонаті, але завжди залишався дисциплінованим працівником, безкорисливим товаришем і щирою людиною.

1 липня підписав контракт , відповідно з яким був зарахований до 140 центру спецпризначення м. Хмельницький Володів добре зброєю, що відобразилося на його подальшій спеціальності – розвідник – снайпер.

14 липня разом із бойовими товаришами вирушив на Схід. А вже через 10 днів загинув у м. Первомайськ на Луганщині під час проведення бойового завдання . Забезпечуючи прикриття іншій розвідгрупі 24 липня поліг у бою від куль снайпера разом ще з трьома воїнами . А восени він мріяв одружитись…

Трагічно обірвалось життя молодого воїна. Він був найкращим сином, другом, воїном, Справжнім Героєм. Пам'ять про нього завжди тугою і скорботою переповнюватиме наші серця.

Після розповіді екскурсоводи провели дітей до меморіальної дошки Василя Кобернюка, де запалили лампадки та поклали квіти.